Перейти до основного вмісту

Закон про біометричні паспорти: ласкаво просимо до "собачої будки"?


Закон про біометричні паспорти: ласкаво просимо до "собачої будки"?



19 листопада з’явилася інформація, що президент застосував вето до закону про біометричні паспорти авторства регіонала Василя Грицака. Вето датоване 30 жовтня, проте в парламенті про нього стало відомо тільки через 20 днів.
Більше того, вже 20 листопадапропозиції президента розглянуті Верховною Радою, а отже, закон наближається до отримання президентського підпису.
Зауваження глави держави зводилися до п’яти пунктів.
По-перше, у законі запропоновано зробити "закритим" перелік документів, які виготовляються з застосуванням Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР). Це чи не єдина позитивне положення у вето, адже воно передбачає хоча б тимчасове обмеження апетитів виготовлювачів паспортних документів.
По-друге, для громадян, які через релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантується у документи, передбачено, що Кабмін затвердить окрему процедуру видачі документів без такого носія.
Очевидно, влада буде переконувати церкву і віруючих, що їхні зауваження тепер враховані.
Насправді навіть тут не все так просто, адже самі персональні дані, в т.ч. біометричні, до реєстру мають збиратися з усіх громадян, інакше будь-який документ особі не може бути виданий в принципі.
Трете і четверте зауваження стосується другорядних речей у законі, пов’язаних з виготовленням посвідчення особи моряка та продовженням строку його дії.
П’ята пропозиція глави держави зводиться до вилучення плати за надання адмінпослуг з числа доходів загального фонду державного бюджету. Реалізація цієї ідеї призведе до подальшого зловживання коштами, отриманими бюджетними установами за адмінпослуги, адже контроль за використанням коштів спецфонду державного бюджету є суттєво нижчим.
На жаль, гаранта конституції не стурбували інші норми скандального закону:
Йдеться, у першу чергу, про створення мегабази даних про усіх мешканців України, яка поєднуватиме не лише паспортний та реєстраційний реєстри, але й також дані усіх відомчих інформаційних систем - починаючи від баз даних Мін’юсту, та інших центральних органів виконавчої влади і закінчуючи базами даних органів місцевого самоврядування.
Тобто президенту байдуже, що МВС, разом з Державною міграційною службою, збиратиме максимальну інформацію про громадян фактично без їх згоди. Зрештою у громадянина немає можливості відмовитись від надання своїх даних в реєстр, інакше особа не отримає жоден державний документ.
Президента не турбує, що створення такого реєстру не відповідає міжнародним конвенціям з питань захисту персональних даних, адже передбачає збирання надмірної інформації та не визначає мети такого збирання і зберігання інформації.
Такого реєстру немає в жодній цивілізованій державі. Такий реєстр в руках міліції євершиною антидемократичності і втручання в приватне життя громадян. Зрештою, президент відповідає також за питання національної безпеки, і важко собі уявити, що станеться, якщо доступ до такого реєстру отримає спецслужба іншої держави або які-небудь шахраї.
Крім того, президенту не шкода часу та коштів громадян, які будуть необхідні для отримання нових форм внутрішнього паспорта та посвідчення водія. Використання в цих документах електронних чіпів - без жодного раціонального обґрунтування їх впровадження - потребуватиме багатомільярдних витрат як на виготовлення таких документів, і ще більше на їх експлуатацію.
Мільярд на веб-камери на виборах є лише "квіточкою" порівняно з коштами, необхідними для облаштування терміналами для зчитування нових паспортів у державних установах та приватному секторі.
Президента не турбує і те, що цей закон суперечить ним же ініційованому новому Закону "Про адміністративні послуги" від 6 вересня 2012 року. Згідно з ним, виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги.
У паспортному законі жодної процедури і переліку документів, що вимагаються від особи, не визначено. Питання про платність паспортних послуг залишається також невпорядкованим.
Цікаво, що на вартість бланків паспортних документів сьогодні держава впливу взагалі не має, а всі спроби уряду втрутитися у цю сферу є безрезультатними.
Президенту, який так вболіває за дерегуляцію, байдуже, що закон змусить громадян постійно звертатися за довідками про місце проживання, адже у паспорті ця інформація не є обов’язковою - а якщо і зазначається, то лише на електронному чіпі, який без спеціального обладнання не опрацювати.
Не захотів президент скоротити і надмірні строки видачі паспортних документів (наприклад, загальним є 30-денний термін), що змушує громадян і сьогодні переплачувати "за термінові бланки" та "термінове опрацювання", тобто в кілька разів здорожчує вартість отримання паспортів.
Зрештою, главі держави виявилося байдуже, що і регіонал Василь Грицак, і інші депутати-однопартійці проігнорували президентське послання про необхідність децентралізації паспортних послуг органам місцевого самоврядування. Адже у законі зберегли і радянську систему двох паспортів - "внутрішнього" та "закордонного", і централізовано-мілітаризований, фактично міліцейський, спосіб їх видачі.
Про ці та інші недоліки закону повідомляли главі держави у відкритих зверненнях не лишедесятки правозахисних організацій. На предмет неприпустимості створення ЄДДР не побоялися публічно висловитися і керівництво Державної служби України з питань захисту персональних даних, і Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
На жаль, інші урядовці, і насамперед - Мін’юст, усунулися від цієї теми. Складається враження, що йдеться не про закон, який визначає статус паспортних документів, а про підкилимний розподіл прибутків між кількома діячами.
Не покидає відчуття, що концерн, який ЗМІ пов’язують із Василем Грицаком, зміг "приватизувати" не лише півтора десятки адміністративних послуг, але й самого президента. Інакше пояснити лояльність глави держави до закону, який ще рік тому був для нього категорично неприйнятним, – неможливо.
На одному з круглих столів, присвячених обговоренню цього закону, його автор обіцяв надати громадським експертам частину зарплати на придбання дощок "для собачих будок". Обіцянку не виконав. Можливо, поділився своїми доходами з більш впливовими на процес особами… Хоча зрозуміло, що в підсумку за усі ці багатомільярдні витівки будемо платити ми, громадяни.
Потім влада дивується, чому її ініціативи не підтримуються суспільством. Хоча в кожній "реформі" читається заробіток для кількох обраних.
Змінити ситуацію ще можливо. Цей закон не тільки має бути ветований, але і скасований.
Він є концептуально неприйнятним. Натомість якщо Держава Україна бажає виконати свої зобов’язання перед Європою в частині законодавчого врегулювання вимог до документів для виїзду за кордон, то саме Уряд у максимально відкритому форматі має розробити і подати відповідний законопроект.
Політичні передумови для запровадження безвізового режиму ЄС з Україною точно швидше не з’являться.



Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ, для УП

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПОРЯДОК ПРИВАТИЗАЦІЇ КВАРТИРИ

ПОРЯДОК ПРИВАТИЗАЦІЇ КВАРТИРИ
Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачає, що громадяни України можуть приватизовувати квартири, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках. Законодавець передбачає, що приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв.м загальної площі на особу та додатково 10 кв.м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою – вам потрібно буде доплатити за «зайві» метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то вам мають видати житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв.м.
Від роду квартири, її побудови та балансоутримувача потрібно буде звернутися до співробітників відділу приватизації житлового фонду районної адміністрації за місцем знаходження житла для отримання консультації щодо пакету документів, які необхідно зібрати для приватизації. Але за загальним правилом це такі документи: -заяву встановленого зразка, підписан…

ЯКІ КНИГИ ВАРТО ПРОЧИТАТИ АДВОКАТУ

ЯКІ КНИГИ ВАРТО ПРОЧИТАТИ АДВОКАТУ
Про історичний дуалізм української адвокатури, її реформу, різнобічні аспекти адвокатської діяльності читайте в фундаментальній праціД. Фіолевського «Адвокатура»(Київ, 2006). Підручник шанованого адвоката, професора одного з донецьких ЮНЗ, підходить як для викладання, так і для читання на дозвіллі. Читаючи «ілюстровані» численними «прикладами» епізоди з адвокатської практики автора, мимоволі хочеш опинитися біля нього, аби перейняти «адвокатську мудрість» метра адвокатури нашої епохи.Одні вважають цю книгу PR-кроком автора, інші – зразком довершеного виконання обов’язків адвоката перед громадськістю. Проте цілком ймовірно, що книга М. Катеринчука «Адвокати помаранчевої революції»(Київ, 2006) є наразі найповнішим письмовим (щоправда, не абсолютно всебічним) документальним оглядом подій, пов’язаних з історичним судовим процесом «Ющенко до ЦВК». Професійність дій адвокатів, попри їхні політ…

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ (Відповідно до ЗУ «Про гуманітарну допомогу»)
З 2013 року сталися ряд важливих змін, що регулюють дану діяльність серед яких -  ліквідація комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України. Законом України «Про гуманітарну допомогу» передбачено процедуру для отримання, розмитнення та розподілення гуманітарної допомоги. Отже, для отримання гуманітарної допомоги, законом встановлена чітка вимога наявності зареєстрованої громадської або релігійної організації, тобто вона повинна бути легалізована і отримати статус юридичної особи в органах державної влади. Ця юридична особа, також має бути обов’язково зареєстрована в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги (про порядок детальної процедура реєстрації організації наведена нижче). Коли організація зареєстрована в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, тоді наступним етапом є збір необхідних документів. Коли організація погоджується прийняти гуманітарну допомогу, …