БОРЖНИКА НЕ МАЮТЬ ПРАВА ВИСЕЛИТИ З ЙОГО ЖИТЛА У ПОЗОВАХ ЩОДО
ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ
Як
правило, банки, позивачі на першій стадії судового провадження щодо звернення
стягнення на предмет іпотеки одразу просять суд виселити боржника з його житла.
Дана вимога Позивача є
незаконною, оскільки:
У
частинах 2 і 3 ст. 40 Закону «Про іпотеку» встановлено порядок дій Позивача лише після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет
іпотеки, де всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно
звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня
отримання цієї вимоги.
Якщо
мешканці не звільнять житлове приміщення у встановлений строк добровільно, їх
примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний
порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому приміщенні, на
які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК.
Тобто,
законодавець встановлює чітку процедуру виселення у справах звернення на
предмет іпотеки:
1
– судове рішення про стягнення на предмет іпотеки – житло боржника;
2
– письмове попередження про добровільне залишення житла;
3
– у разі не виконання добровільної вимоги у 30 термін – звернення до суду;
4
– рішення суду про примусове виселення.
Отже, позовні вимоги про виселення боржника на стадії
стягнення боргу з боржника чи звернення на предмет іпотеки, не можуть бути
задоволені судом, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або
оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення таких житлових
приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для
звернення до суду за захистом.
Якщо Ви зацікавлені отримати детальну консультацію щодо вашого питання, а також зразки заяв до банку, позовних заяв до суду, заперечень на позов та інших судових документів, будь ласка, напишіть ваше прохання на адресу: serg.gula@gmail.com
Адвокат,
Сергій Гула
Коментарі
Дописати коментар