ЯК ТЮРЕМНИМ КАПЕЛАНАМ БЕЗПЕРЕШКОДНО ПОТРАПЛЯТИ ДО МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ?

ЯК ТЮРЕМНИМ КАПЕЛАНАМ БЕЗПЕРЕШКОДНО ПОТРАПЛЯТИ ДО МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ?

У травні 2014 року вступили в силу зміни змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів, в яких передбачені суттєві зміни як щодо правового статусу самих засуджених, так і можливості доступу капеланів до своєї пастви.

Найперше нові зміни передбачають, що засудженні мають право на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів.

Сам допуск священнослужителів може здійснюватися також і безперешкодно в будь-який час (тобто без отримання спеціального дозволу) враховуючи наступні обставини:

Якщо священнослужитель буде уповноважений Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини бути його спеціальним представником;

Якщо священнослужитель буде помічником-консультантом народні депутати України або депутатом місцевих рад;

Якщо священнослужитель буде членом громадських рад при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та його територіальних підрозділах - на відповідній території.

Варто зазначити, що у відповідному статусі священнослужителі набувають своїх повноважень після подання до тюремних установ  відповідними органами (Уповноваженим, депутатом ВРУ, Виконкомом Ради, Громадською радою) письмової заяви, щодо видання відповідних документів особами, яких вони представляють, та отримання відповідного посвідчення.

У переліченому статусі, священнослужитель вправі безперешкодно, без обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністраціями установ виконання покарань пересуватися територією установ виконання покарань, здійснювати аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію, ознайомлюватися із звітністю, у тому числі й статистичною, проводити ревізії, здійснювати інспектування, подавати усні або письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установ виконання покарань, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб, ознайомлюватися з особовими справами засуджених, іншими документами тощо, спілкуватися з будь-якими працівниками установ виконання покарань та засудженими (у тому числі на умовах анонімності).

Законодавцем передбачено, що режим в установах виконання покарань не повинен перешкоджати або використовуватися як перешкода реалізації суб’єктами контролю своїх повноважень, встановлених частиною третьою цієї статті.

Адвокат, Сергій Гула